Веслоногі

Веслоногі (лат. Copepoda) - ряд ракоподібних, об'єднуючий дрібні види рачків. Більшість копепод - це ектопаразитичні форми хребетних і безхребетних тварин, інші є вільноживучими організмами в прісних і солоних водоймах, що складають основу зоопланктону. В даний час відомо більше 5 тисяч видів веслоногих раків.

Вільноживучі веслоногі рачки мають певні ознаки адаптації до життя у воді. Так, пристосування для утримання у товщі води - невеликі розміри тіла (0,1-3 мм), завдяки чому збільшується відносна площа поверхні тіла, наявність різних виростів для збільшення тертя об воду (вусики, фурки, вирости антенул), тонкі покриви тіла, відкладання жиру про запас у клітинах, що призводить до зменшення щільності тіла. Це дозволяє веслоногим довгий час утримуватися у товщі води з невеликими витратами енергії. Для цих організмів характерна біолюмінесценція, причому світяться в темряві представники багатьох родин копепод, завдяки виділенню секрету, що світиться.

Харчується більшість вільноплаваючих копепод одноклітинними водоростями, поглинаючи їх за допомогою фільтрації, також їх їжею служить детрит, придонні бактерії. Рідкісні види деяких підгруп веслоногих є хижаками. Вони поїдають личинок комах, інших дрібних ракоподібних, їх яйця.

Паразитичні види складають до половини всіх веслоногих. Вони живуть за рахунок своїх хазяїв - молюсків, червів коралових поліпів, ракоподібних, риб, земноводних, водних ссавців. Паразитичні організми зазвичай мають більші розміри, їх довжина може досягати 30 см.

Зовнішня будова

У тілі розрізняють голову, груди, які часто зливаються в головогруди, і черевце. На голові розташовані дві пари антен: перші одногіллясті, другі двогіллясті. Ротовий апарат являє собою ротовий отвір, прикритий верхньою та нижньою губами, і ротові придатки (максіли, мандібули). Є ногощелепи - придатки першого грудного сегмента, міцно зрощеного з головою. Плавальні кінцівки прикріплені до другого грудного сегменту, котрий у деяких видів також міцно зростається з головою, вони сильно видозмінені у різних видів.

Після ногощелепного сегмента йдуть чотири сегменти грудей, від яких відходять двогіллясті плавальні кінцівки сплощеної форми, які є основними елементами у плаванні. Ця особливість будови послужила причиною назви ряду «веслоногі».

У структурі черевця розрізняють 2-4 сегмента. Відмітна ознака самок - злиття першого і другого сегментів черевця з формуванням генітального сегмента великих розмірів. На першому сегменті є парні статеві отвори. 

Внутрішня будова

Нервова система представлена головним мозком, навкологлотковим нервовим кільцем і черевним нервовим ланцюжком (в межах головогрудей). Травна система складається із стравоходу, передньої і задньої кишки, що закінчуються анальним отвором на задньому краї черевця. У веслоногих є серце, але відсутні судини. Гемолімфа надходить безпосередньо в порожнину тіла і переміщається там, завдяки рухам кишечника. Дихання здійснюється всією поверхнею тіла.

Переважна більшість веслоногих - роздільностатеві тварини. Характерний статевий диморфізм. Через деякий час після спарювання самка відкладає яйця. Личинки, що вилупилися, після декількох линьок перетворюються на дорослих рачків.

Значення веслоногих. Ці ракоподібні грають значиму роль в харчових ланцюжках. Через найбільшу біомасу копеподи є головними консументами - споживачами фітопланктону. У свою чергу, веслоногі є основною частиною раціону багатьох водних тварин - від гідроїдних до великих риб і китів. Завдяки життєдіяльності цих ракоподібних, верхні шари водойм очищаються від мінеральних суспензій, тим самим підвищується прозорість водойм і, як наслідок, посилюється розвиток фітопланктону. Важливо, що поглинання надлишкового антропогенного вуглекислого газу відбувається саме фітопланктоном, що взаємопов'язано з життєдіяльністю копепод.

Паразитичні веслоногі можуть провокувати загибель риб. Деякі прісноводні види цього ряду є проміжними хазяїнами червів-паразитів, наприклад, рішти.